16 листопада минають 170-ті роковини з дня смерті Василя Назаровича Каразіна (1773 - 1842) - відомого українського вченого, громадського діяча, автора статей про користь масових лісонасаджень, зокрема, й на Півдні України. Вихователем В. Н. Каразіна був видатний український філософ, поет і педагог Григорій Сковорода. Втілюючи в життя просвітницькі заповіти свого наставника, Василь Каразін став ініціатором заснування одного з перших у Європі Міністерства народної просвіти, першого на Сході України Харківського університету, мережі метеостанцій у Російській імперії. Василь Каразін мав право на особисте листування з Олександром І. У жовтні 1842 року 69-тирічний вчений приїхав у Миколаїв провідати сина, який служив на Чорноморському флоті під командуванням адмірала Михайла Лазарєва. З Миколаєва Василь Каразін вирушив до Криму, де збирався займатися поліпшенням виноробства, проводити наукові досліди. Але раптом важко захворів і був змушений знову повернутися до Миколаєва. 16 листопада 1842 р. він помер у будинку адмірала Кумані. Поховано Василя Назаровича на Миколаївському некрополі. Його могилу (склеп, обеліск) вважають пам’яткою архітектури місцевого значення. Завдяки клопотанням міської влади та небайдужим миколаївцям, зокрема, й учням школи №29 за могилою видатного вченого встановлено належний догляд. Слід зазначити, що брат Василя Каразіна Іван Назарович Каразін (1780-1836) став відомим українським ботаніком. Наприкінці XVIII ст. він заклав у маєтку Основинці (нині - Харківська обл.) перший в Україні акліматизований сад. Мандруючи Європою, Іван Каразін збирав саджанці й насіння. Завдяки йому, в Основинцях з’явилися такі унікальні рослини, яких в Україні більше ніде не було. Коли ж розбудовували парки «Софіївка» в Умані та «Олександрія» в Білій Церкві, тамтешні садівники зверталися за порадами саме до родини Каразіних, завдяки зусиллям яких, флора України збагатилася більш ніж 60-ма цінними декоративними й лікувальними рослинами. Після смерті Івана Назаровича про сад турбувався його син - Іван Іванович. Батько і син Каразіни заповідали, щоб їх поховали в цьому парку. У 1930-х роках могили Каразіних зруйнували. Наукову роботу з дендрології й паркознавства в каразінському парку проводили до 1960-х років. На жаль, нині від колись величного парку лишився напівздичавілий лісовий масив. Але хочеться вірити у відродження цього унікального з наукової та історичної точок зору куточка України.